Закінчилася четверта сесія Верховної Ради України шостого скликання. Як працював вищий законодавчий орган країни? Який внесок зробили депутати у розвиток держави?

Підбиваючи підсумки доводиться зазначити, що значна частина народних депутатів знехтувала своїми обов'язками, а простіше кажучи, прогулювала пленарні засідання та засідання Комітетів Верховної Ради. Та й ті, хто сумлінно відвідував всі засідання – чи справді виконували покладену на них народом високу місію? Бо ж вони мають писати закони, які б визначали життя країни. Проте кількість законотворців серед депутатів катастрофічно мала. Достатньо проаналізувати законотворчу активність поточної сесії. Лише дехто з депутатів поклали законотворчість в основу своєї діяльності. Рекордсмени внесли від 410 до 672 законопроектів кожен. Це, звичайно, виключення і ми не закликаємо увесь депутатський корпус до такої плодючості. Але ж з 449 депутатів 74 спромоглися внести  всього 1-2 законопроекти, а 59 – взагалі не обтяжували себе законопроектною роботою. Виходить, що майже третина депутатів прийшли до Верховної Ради не для законотворення. Чому ж ми дивуємося що український парламент непрофесійний і не виконує своєї основної функції – законотворення. Натомість він постійно продукує сварки і скандали.

Через те, що деякі депутати на перше місце ставлять не інтереси держави, а власні бізнесові інтереси, парламент не здатен вчасно законодавчо реагувати на економічні виклики, що постали перед Україною через світову фінансово-економічну кризу. Тому Уряду доводиться самотужки обороняти державні інтереси, запроваджуючи необхідні заходи власними постановами. Прем’єру вдалося з різнопартійних міністрів сформувати дієздатну команду, яка без вихідних і свят працює на благо суспільства.

І урядовці і депутати є державними службовцями і апріорі повинні служити українському народу. Чому ж тоді деякі парламентарі часто ігнорують свою основну роботу – пленарні засідання, не працюють в Комітетах? Чому ті, кому народ делегував свої владні повноваження нехтують своїми обов'язками? Щоб відповісти на це запитання потрібно розібратися, з кого складається наш депутатський корпус, якими мотивами керуються люди, йдучи на вибори до парламенту, які цілі переслідують. Можливо тоді можна буде запропонувати рецепти, які дозволять сформувати в Україні професійний парламент.

Хто в Україні йде в депутати? Увесь склад парламенту можна умовно розділити на п'ять груп. По-перше – це політичні лідери. Їх мета – впровадити в життя своє бачення принципів розвитку країни. Природно, їх небагато. По-друге – професійні політики. Їх мета – через законодавство змінити ті чи інші принципи функціонування політичної чи економічної системи, не торкаючись підвалин державного устрою. По-третє – лідери громадської думки – вчені, артисти, тощо. Їх мета – залучати голоси виборців. По-четверте – колишні чиновники. По-п'яте - бізнесмени. Їх мета – захистити себе та свій бізнес від надмірного втручання держави, шляхом законодавчих змін зробити для свого бізнесу преференції, або створити перепони конкурентам.

Чому вони йдуть в депутати? Політичні лідери – реалізувати своє бачення розвитку країни. Професійні політики – реалізувати свої вміння і навички та втілити через закони ідеологію політичних лідерів. Лідери громадської думки йдуть у депутати, бо їх умовили. Колишні чиновники ховаються в парламенті від відповідальності за скоєне на попередніх посадах. Бізнесмени йдуть заробити грошей, або хоча б не втратити зароблене. Ну й потім – як же інакше: серйозний бізнесмен і не депутат. Не солідно.

Яким чином реалізують свої інтереси? Політичні лідери створюють велике громадське об'єднання, партію, блок, розробляють програму, агітують і роз'яснюють свої принципи побудови державного життя, аби заручитися підтримкою більшості населення і від його імені проводити свою політику. Політики розробляють і доводять до ухвалення законопроекти, що відображають їх бачення принципів розвитку тієї чи іншої сфери життя. Виконують те ж саме на замовлення. Артисти і спортсмени в кращому випадку розуміють, що їх використали і складають повноваження. Дуже рідко – стають професійними політиками. В гіршому випадку – намагаються бути політиками, не маючи ні умінь, ні навичок. Колишні чиновники "кришують" бізнес, "організовують" потрібні рішення, лобіюють проекти та чекають нових призначень. Бізнесмени широко користуються недоторканістю, аби прикрити незаконні оборудки, ухилятися від сплати податків. За допомогою законів створюють преференції для свого бізнесу та перепони для конкурентів. Організовують групи впливу на виконавчу владу та суди з метою ухвалення потрібних їм рішень по розподілу ресурсів.

Тому, поки в Україні домінують не ідеологічні партії, люди здебільшого обирають не ідею, концепцію чи програму, а голосують за відомих особистостей чи своїх земляків. Крім того система «закритих» виборчих списків не дає можливості дізнатися, хто претендує на депутатський мандат під прапором тієї чи іншої політичної сили. От і потрапляють до виборчих списків не тільки політики, а й бізнесмени, артисти, спортсмени та особи з сумнівною репутацією.

Звичайно, якщо метою "походу у депутати" є блокування роботи парламенту та бійки під куполом, то цілком виправдана наявність у списках водіїв, охоронців, спортсменів та й просто міцних хлопців. Проте, коли ми хочемо мати ефективний парламент, він має складатися з фахівців із законотворення, а не руйнування.

Як зробити парламент професійним? В першу чергу – ліквідувати депутатську недоторканість повністю чи у позапарламентський час, як це зроблено у цивілізованих країнах. Звичайно, можна внести зміни до Закону про статус народного депутата та Регламент Верховної Ради, передбачити жорсткі санкції аж до втрати мандата за нехтування депутатськими обов'язками. Та чи стимулюватиме це писати закони людей дуже далеких від суті парламентської діяльності? Чи не краще було б, якби політики займалися своєю справою, а бізнесмени – своєю?

Зрозуміло, що бізнес завжди впливав і буде впливати на владу. У цивілізованих країнах це набуло форми лобізму. Проте Рокфеллер чи Форд не балотувалися в Сенат чи Конгрес. У нас для захисту своїх сумнівних оборудок деякі «тіньовики» самі йдуть у депутати. Адже чесним бізнесменам парасолька депутатської недоторканості просто непотрібна.

Для нашої ж команди завжди першочерговим завданням було подолання «тіньової» економіки, яка роз’їдає економічну систему країни, користуючись усіма ресурсами і не сплачуючи податків. Ми прагнемо створення чесних і прозорих правил гри в економічній сфері: усі сумлінно платять податки, а державні органи не втручаються у бізнесову діяльність. Коли закон один для всіх і його дотримання неухильне – зникає «тіньовий» бізнес. А за відсутності депутатського імунітету, бізнесмени взагалі втратять інтерес до мандата і будуть реалізовувати свої проекти через фахівців-парламентарів.